Рецензия на книгу

• 

  Demetrios16 августа 2012 г.

  Перше, з чим доведеться зіткнутися читачеві книги, - це мова перекладу. Я ледь продерся крізь неї, тільки пам'ять про дуже гарний "Таємний сад" змушувала мене це терпіти. Текст книги написаний не нормальною українською мовою, а якимось чи то галицьким діалектом, чи то просто перекладачка намагалася показати свої широкі знання рідкісних українських слів. У кожному абзаці мені траплялися слова, які я не розумів. Це було б нормально для дорослої художньої книжки, але ж дитяча книжка повинна бути написана звичайною, легкою для сприйняття мовою. Я вже не кажу за жахливий "проєкт правопису 1999 року", яким користується "Свічадо". Власне, це були мої останні книги, куплені у цьому видавництві. Прикро, що видаючи багато хорошої літератури, вони псують це все своїм маргінальним правописом, абсолютно ігноруючи читачів за межами своєї Галичини.

  Власне, звідси і дуже неоднозначне ставлення до книги: я просто не розумію, чи то сама книга така погана, чи справа виключно у перекладі. Якби я не читав "Таємного саду", я міг би вирішити, що це оригінал такий - із зубодробильними описами, жахливо наївними фразами, купою повторів і примітивних моментів. Але ж я читав зовсім іншу Бернет. Тому або це просто був її дуже ранній і недосконалий твір, або такий переклад.

  Власне, незалежно від того - винен переклад чи оригінал, мені не сподобалася передовсім мова і стиль оповіді. Сам сюжет, хоч і простенький, і наївний, але цілком годиться для дитячої літератури без особливих претензій. Точно краще за багатьох сучасних авторів. Історія добра, світла й оптимістична.

  6

  114