Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv19 января 2021 г.

  Читала я цю книжку років 10 тому. Всю трилогію прочитала. Проковтнула, довго була під враженням, що така книжка, так правильно написана. От вирішила перечитати, освіжити враження, згадати свої думки. І... залишилася геть розчарована. Слухала в додатку абук. Книжка начитана чудовою Сонею Сотник, до цього жодних зауважень.

  Але сенси, сюжет, герої!

  Почну з героїв. Напівтонів немає. Опуклості героїв немає. Вони або сліпучо-білі, як Дагні, Генк, інші промисловці. Вони високі, худорляві, з прямими чіткими лініями, красиві, піднесені і тд, позитивні епітети щедро розсипані біля описів позитивних героїв. Або чорні як провалля - Джим, брат Дегні, його друзі, всі ті, хто ставлять палки в колеса прогресу і бізнесу. У Джима свинячі очиці, він ходить, зігнувшись, костюм висить на ньому як на мішку, інші герої лисуваті, товсті, негарні, а головне - дуже тупі. Якщо Дегні і інші чудові герої - взірці мудрості і розуму, які все життя старанно вчилися, опановували різні науки, працювали ледь не з дитсадочка, замість казок читаючи схеми руху потягів. Формули їм прочитати заввиграшки. Побачивши їх на папері, вони одразу можуть зрозуміти, що міст з цього металу витримає 100000-тонний потяг. Або що металобрухт, який валяється в купі сміття - це той самий геніальний мотор, секрет створення якого втрачений назавжди, і що якщо побігати по всьому велетенському заводу і пограти в квест-гру, то з інших рандомних шматків металобрухту можна скласти майже ціленький мотор.

  Натомість Джим і йому подібні тупі, обмежені, не бачать нічого далі свого носа. Вони вірять брехливим обіцянкам поставити метал (які не виконуються роками), і Джим не може зрозуміти, чому Дегні вирішила взяти метал Ріардена замість того, щоб знову проковтнути запевнення, що метал, якого вони чекають вже кілька років, от-от надійде. Вони приймають такі тупі закони, які руйнують налаштовані бізнеси, приймають такі рішення, що повсякчас хочеться рвати на собі волосся і кричати: як? як? ну як можна бути такими тупими?

  Дружина Ріардена, його сім'я, мати, брат - всі зайняті лише собою. Жоден не розуміє, що Генк їх годує і від нього залежить їхній добробут. Натомість і Генк показаний замученим роботом, якого ніхто не розуміє. Він має працювати, а у них танці в голові. І мати весь час довбе його, що він має прийняти на роботу брата (звісно ж, повного нікчему) і всіляко показувати, що робить це через те, що брат великий молодець і Генк завжди хотів його взяти на роботу.

  У Ренд хорошим ніяк не вдається робити свою роботу, хоч як би добре вони її не робили, і як би не хотіли просто працювати, їм навіть гроші не треба. А погані зайняті навіть не тим, щоб обікрасти хороших чи якось взагалі нажитися. Вони думають лише про те, як би натикати палок в колеса хорошим, але їх зовсім не цікавлять наслідки таких рішень. А Джим тільки і думає, як би ще кОпнути сестру, яке б ще рішення прийняти, щоб їй нашкодити, як насолити, щоб її провчити. Його не цікавить успіх їхньої спільної компанії, розвиток, бізнес, прогрес. Він хоче лише пиячити з друзями, обмусолюючи його сестроньку, або вигадуючи, що б таке ще придумати, щоб їй допекти.

  Є і такі сірі персонажі - як Франциско д'Анконія, і я знаю, що пояснення його дивній поведінці з'явиться у наступних книжках. Хоча теж контраст разючий. Між тим, яким він був у дитинстві/юності і тим, на кого він перетворився.

  Ідеальності Генку додає його ставлення до сексу, як до тваринної необхідності, яка щодня шматує його тіло, а він себе за це щиро ненавидить і мужньо протистоїть. Читаєш і думаєш: а це тут до чого?

  Від цієї невідповідності і пласкості весь час закипають мізки. Я слухала і кожні 10-15 хв робила перерву, щоб охолонути, бо концентрація тупості і нелогічності просто зашкалювала.

  І от тепер я сиджу і думаю, чи слухати мені далі. З одного боку, не люблю кидати незавершені книжки. І в третій частині стане солодко-солодко, коли всі, хто втік від тупих бізнесменів у капіталістичний рай, повстануть одною лавою проти тупості. З іншого боку, до третьої частини треба ще другу пережити, а мені і першої вистачило. Мабуть поки почекаю. Може колись настане таке бажання, але не тепер.

  Додам ще, що в абук же є збірник лекцій Євгена Стасіневича про літературу, і там є лекція про Айн Ренд. Теж було дуже цікаво послухати.

  9

  312