Рецензия на книгу

• 

  Аноним11 августа 2012 г.

  я знову прийнялася за перечитування "Гаррі Поттера". вже 20-й раз,це точно.для мене це не просто книжка,чи фільм,це - цілий культ.
  пам`ятаю,як з подружкою бігала наввпиредки до бібліотеки по чергову частину книжки. я завжди перемагала і торжествуючи смакувала події.
  я росла разом з героями книжки,плакала і сміялася..
  я ненавиділа тих проклятих Дурслів,які споганили все дитинство бідолашному хлопчикові, особливо Дадлі
  

  • "мати казала,що він схожий на янголятка,але Гаррі вважав,що він більше скидається на біляве порося в перуці" ;

  
  ненавиділа Снейпа з вічно масним прилизаним волоссям,
  ненавиділа Драко Мелфоя ,з його манірним поглядом і розмовою крізь зуби. як на диво,Волдеморта я НЕ ненавиділа. мабуть тому,що якби не він,то не було б "хлопчика,що вижив".
  прото я безмежно любила Гаррі,вічно розкуйовдженого і з шрамом на чолі ;
  Герміону з її фра

  • "Роон,в тебе емоційний коефіцієнт менший ніж в зубочистки" вперемішку з розумним поглядом та гривою патлатого волосся.

  сся.

Рон - це взагалі окрема тема , особливо його веснянки,полум`яне волосся та міміка.
я обожнюю Дамблдора,Геґріда,Фреда,Джорджа,Сіріуса,Добі,Джіні..та всіх,хто має хоч якийсь стосунок до Гоґвартсу і чарівного світу !
я щиро вірила,що на моє 11 - ліття у вікно залетить сова і скине прямісінько мені в тарілку лист,з запрошенням навчатися в Гоґвортсі. та 11 років минуло,а лист так і не прийшов.
минуло 12,13,14,15..а я й досі вірю,що коли-небудь навчуся грати квідич,спробую горошки на всі смаки "Берті Бот",буду писати на сувоях пергаменту і бігати на перервах допомагати Геґрідові годувати якихось химерних істот.