Рецензия на книгу

• 

  McdarisMendicity16 января 2021 г.

  Здається, ми з Муракамі добре одне одного розуміємо. Він пише: є автори, з яких струменіє творчість, а є такі, яким самим доводиться відкопувати у собі джерело свого таланту. Він пише: на щастя, є ще письменницькі риси, які можна натренувати: наполегливість та вміння просиждувати над текстами неабиякий час. І щоб це робити, вважає Муракамі, необхідно мати здорове тіло. Бо письменник, щоб бути хорошим, має час від часу торкатися токсичних та отруйних сторін своєї сутності та мати антидот для протидії цьому. Він обрав біг.

  Кілометри доріг, спека, спрага, судоми та втома — це може бути зовсім не таким медитативним заняттям, як здається на перший погляд. Біг також може стати неабияким випробуванням, і зовсім не через фізичну складову. Просто виходить так, що ти біжиш не тільки вперед, але й вглиб, і що ти там, у собі, знайдеш, вже цілковито твоя відповідальність. Муракамі, наприклад, знайшов письменництво та примирення — з наближенням старості, невідворотними змінами та все більшим часом від старту до фінішу. А ще (важко повірити!) знайшов справжню втіху та насолоду в такому виснажливому занятті.

  1

  292