Рецензия на книгу

• 

  Аноним6 декабря 2020 г.

  Осилила, це не було легко. Той, хто хоча би один роман Гюго прочитав, зрозуміє мене. Для тих, хто ще незнайомий з творчістю, можу охарактеризувати так: вальяжно (рос.слово тут краще пасує, чим український відповідник), масштабно, дисципліновано. Кожний розділ - це якісь роздуми над життям, протиріччя ..., а ще й історичні факти з усіма подробицями. Коли я читала, мене цікавило одне питання (необхідно пошукати інформацію з життя Гюго, думаю, що якась передісторія має бути): чому він так акцентує увагу на потворність героїв? Маю на увазі, що не просто негарний, непривабливий, а скалічені, понівечені герої (Квазімодо з "Собору Паризької Богоматері", Гуинплен з "Человека, который смеется")

  3

  492