Рецензия на книгу
Грозовой Перевал
Эмили Бронте
Аноним4 декабря 2020 г."Це диявольська книга", - говорив Данте. Вона і вправду така. Любов через жалість і жертовність.
Максимально депресивна книга. Тримає в напрузі.
Вся книга наскрізь пронизана домашнім насиллям. І як же важко мені було це читати. Насилля батьків до дітей, дітей між собою. Чоловіка до дружини. Несправедливість. Наслідки дитячих травм.
"Це диявольська книга, немислиме чудовище", - говорить Данте.І я підписуюсь під кожним його словом.
Одне насилля, яке породжує ще гірше насилля. Не встигаєш проникнутись співчуттям чи жалем до дитини над якою знущаються, як вона виростає і стає ще гіршим тираном.
Так, можна в цьому знайти якусь мораль. Автор пішла від зворотнього і показала в повній мірі жорстокість, яка передається з покоління в покоління, яка зароджується через несправедливість, конкуренцію між рідними та знущаннями.
Але коли я читала цю книгу, я бачила далеко не мораль, а бажання втекти і не повертатися в історію цих героїв.
Атмосфера всього роману похмура, моторошна і обтяжлива.
В розповіді дуже багато персонажів. Вона про цілий рід, декілька поколінь.
Це історія в більшій мірі про прийомного сина одного господаря, який полюбив його дужче ніж власних дітей. Після смерті батька, над цим хлопчиком жахливо знущаються. Всі, окрім його сестри, яка не дивлячись ні на що турбується про нього. Проте, власне кажучи в дорослому віці їх будуть поєднувати зовсім не такі почуття. Що виросте з цього хлопчика? Чому всі вважатимуть що він диявол во плоті? Як переплітаються долі усіх дітей і чому вони найбільші вороги? Як розвиватимуться любовні лінії двох поколінь? Відповіді на ці запитання ви дізнаєтеся якщо прочитаєте книгу.
Хоча.... я не рекомендую.
Хорошими персонажами я можу назвати тут лише дві героїні роману - міс Дін (домогосподарку, яка росла разом з героями з самого дитинства і яка власне розповідає цю історію) та доньку містера Лінтона, Кетрін Лінтон.
Герої цього роману спочатку знущаються один над одним, а далі створюють власні сім'ї де не здорове ставлення до інших продовжується. Ну і звісно ж, як без любовних ліній. Вони тут досить не зрозумілі. Нормального фундаменту для зародження відносин там немає.
І навіть головна жіноча роль тут пихата та істерична до безпам'ятства.Любов до двоюрідних братів. Любов через жалість і жертовність.
11319
