Рецензия на книгу

• 

  EslavaSabio30 ноября 2020 г.

  Книга, яка чекала на мене на полиці понад 5 років.

  Не те, щоб я боялась об'ємних книг, скоріше – масштабності та всеохопності Кінга. Всі роки набиралась досвіду, отримавши певний бекграунд, таки вирішила, що готова подолати цю цеглинку. Головне – повністю віддатись черговій кінгівській історії.

  Невелике містечко в США Честер Мілл накриває Купол незрозумілого походження. У місто не можливо потрапити, вибратись з нього також. Поки уряд держави намагається якось вирішити цю глобальну проблему, стається багато подій, які перевертають звичний для жителів устрій. Люди проявляють свої справжні «Я», діляться на групи, не знають, кому справді можна довіряти. Політичні лідери починають маніпулювати підлеглими, адже місто опиняється в їх руках. А ще ж Купол над головою, який погіршує становище всіх день за днем…

  Не зважаючи на таку фантастичну антиутопічну задумку, в мене лишились певні питання:

  Ідея з самим Куполом. От саме це мене і тримало упродовж всього тексту. Має ж бути феєрія від Майстра. І тут…я не отримала свого логічного пояснення. Мене не задовільнило те, що виявилось насправді. Увесь час в напрузі, а потім все зливається в стічну трубу.

  Фінал. Я розумію, що в цьому романі не так важлива кінцівка, як те, що відбувається до неї. Для такого масштабного тексту напрошувався масштабний фінал. Не скажу, що розчарувалась. Однак моя беземоційність цілком виправдана.

  Жорстокість. Варто бути готовим, що книга страшенно безжальна. І ні, людей мені не шкода анітрішки. Тут я про жорстокість до тварин. От моя болісна точка, яка заважала зібратись з думками. Людей в книгах хай вбивають, але тваринок – НІКОЛИ!

  Наполегливо не рекомендую знайомитись з творчістю Кінга з «Під Куполом». Занадто епічно, складно і багато спірних питань.

  Підсумовуючи скажу, що справа точно не в об’ємі книги, у величезній кількості героїв та численних сюжетних гілках, бо свого часу «Сплячі красуні» проковтнула досить швидко, певно мене не «зачепило» те, що відбувалось в книзі загалом. Мене і справді дратували деякі люди, Кінг прекрасно прописав характери всіх персонажів (і позитивних, і не дуже), так і мало би бути. Проте улюбленців в мене не з’явилось, переживати не хотілось за героїв. Якось все рівно було. У моєму серці історія так і не відгукнулась.

  Можливо, я була ще не готова до цього тексту. Раптом через декілька років все було б по-іншому. Ну що вже маємо. Не жалію точно. І Кінга читатиму вічно.

  3

  259