Рецензия на книгу
Шпиталь
Олексій Волков
ohmel14 ноября 2020 г.Загалом мені сподобалось. Не скажу, що все ідеально, але, попри всі зауваження, мені було цікаво, інтрига трималася, сюжет захоплював.
Що автор точно зміг? Створити атмосферу.
Маленьке містечко на заході України, лікарня в старовинних будівлях монастиря. Тут примхливо поєднуються буденні проблеми і загадки, які залишили предки. До речі, Гугл-мапс мені сказав, що в Україні є цілих два Нових Роздолів - у Львівській та Миколаївській областях - і жодного Нижнього:-)
В книзі нема міста поза межами лікарні, лише уривчасті мазки - от собака у дворі лікарні, от офтальмолог у підвальчику ремонт робить самотужки, от Ігор з Іною Сергіївною кав’ярню шукають, от на березі рибу вловити не вдається. І багато коридорів та сходів, стін та закутків лікарні, яка майже стає ще однією діючою особою твору.
Безперечно, автор зміг показати цікавих героїв. Вони живі та не банальні. Жодного, як то кажуть, картону. Це дійсно майже реальні люди - дещо кульгаві, іноді кумедні, подекуди працьовиті, трохи сумні, місцями щасливі.
Так, я раджу книгу для читання, але кожен має розуміти, що легко не буде. Особливо спочатку - автор дуже хаотично переходить епохами, тож іноді я перечитувала, намаючись зрозуміти - де я зараз, хто то говорить і кому.
Да, основні персонажі дуже добре описані, однак, діючих осіб в книзі забагато. Описів нема, тому на початку важкувато орієнтуватися.
Ну і пафосу місцями забагато. Воно виривається з автора в суто адміністративних лікарських питаннях на початку та в самому кінці книги. Я розумію,що це профдеформація Волкова, але трохи заважає.
І зважайте: якщо ви візьметесь читати, відірвитися ви не зможете)17182