Рецензия на книгу
Солярис
Станислав Лем
olimpia13 июня 2012 г.Фантастика Лема ніколи не стане попсовою! Вона потрібна для існування людства, як і 7 соната Бетховена.
Твір сладний, і якщо ви любите читати, не задумуючись над окремою думкою автора, то це не ваша книга. Якщо ж вас не злякала ця заувага, то ви явно потрібний читач.
Автор делікатно побудував закономірності планети Соляріс, як ґрунтовно методами ретроспекції у вигадану історію він підводить до головної розгадки дивних подій, що відбуваються на космічній станції, що знаходиться над океаном. Океан у творі не є тлом, а повноцінним персонажем, який стимулює головних героїв швидше розкритися.
Читаючи роман, вас поглинає якийсь незрозуміло-солодкий сум, ностальгія і тиша. Так, тишу можна відчути між стрічками.Ця повість (дехто називає твір романом, але як на мене, для роману тут мала сюжетна лінія) про пам'ять, про тих, хто фізично покидає нас назавжди, але залишається в пам'яті навіки, про контакт не тільки в міжгалактичному просторі, а й в суто людському, про співвіднесеність Бога в людині і навпаки.
Після прочитання я була перемовнена позитивними емоціями. В мені поставала велика кількість питаннь, і я за допомогою свого куцого розуму намагалася на них відповідати.Сильна книга, розумна книга, цінна книга!
740