Рецензия на книгу
Записки кирпатого Мефістофеля
Володимир Винниченко
Аноним24 октября 2020 г.Романтика ХХ століття
Хто ж то такий Мефістофель по-українськи? Знайомтесь, адвокат Яків Михайлюк. Майстерний маніпулятор, нарцис, ловелас, дитиноненависник. Єдина проблема: ніс у нього качиний, тому Мефістофель Кирпатий. У чому ж полягає суть сюжету? Звісно, у жінках. Їх у нього три (якщо не рахувати нерегулярні і випадкові зустрічі): Соня, Клавдія Петрівна і Біла Шапочка. У Соні - дорослий син, і вона все натякає, що це дитина Михайлюка. Клавдія Петрівна чекає від нього дитину. І нарешті Біла Шапочка, з якою він знайомиться у громадському транспорті і в яку він зрештою закохується. Далі перед героєм постає дилема: любов чи обов'язок. З одного боку, Клавдія і немовля, з другого - Біла Шапочка, про яку він на ніч складає казки, щоб заснути. У процесі вибору він робить спробу застудити власну дитину (найжахливіша сцена у романі), піднісши до відчиненої кватирки взимку немовля в розгорнутій пелюшці. Немає слів. Даний сюжет повторюється у Винниченка і в інших творах, що наводить на думку про його автобіографічність. Зрештою, йому доходить, що це звірство, те, що він робить з немовлям, і намагається його відігріти. Яків таки залишається з Клавдією, у немовляти застуда, але автор натякає, що вона скоро пройде. І тільки вночі, щоб заснути Кирпатий Мефістофель розповідає собі казки про Білу Шапочку. І бачить її уві сні...
32988