Рецензия на книгу
Небезпека рецидиву
Крис Тведт
Аноним23 октября 2020 г.Дарма поквапився.
Відверто слабкий юридичний детектив. Рано тішився ( після "Кола смерті"), що знайшов цікавого автора. Ще й взявся читати книгу, на яку немає рецензії. Навіть не хочу з'ясовувати, коли Тведт це написав. Дивно, що він був юристом, а героя зробив порушувачем законів. Більш того- ризикує не тільки своїм життям; наражає всіх близьких , нічого не робить аби всіх захистити від злочинця. Та й він дивак зберігає матеріали проти себе...
Поліціянти ніби відсутні. Це ще квіточки без медичних "деталей" ( наприклад, про виступ на суді після "перелому основи черепу")
Але більш бісили сторінки ні про що.
У 5 чи 6 класі нас учили складати план до твору. Після декількох абзаців учителька запитувала про головну думку, потім одним реченням записували її у зошит.
В детективі не зміг знайти ту думку з цілого листа. Штампи про завантаження роботою, про відношення з коханкою. Навіть опис Венеції не торкнув душі, як це мало б статися.
Є дуже небезпечна тема про хворих на деменцію. Бо може у читачів пробудити хибну надію, що такі хворі здібні видужити . Чи здібні залишатися "тихими та милими", не агресивними.
Замало психологизму. Хіба що злодії більш цікаві. Розмовляють всі однаково, всі полюбляють казати: "ОК"
P.S. Тепер буду орієнтуватися на відгуки тих читачів, літературному смаку яких довіряю.10284