Рецензия на книгу
Normal People
Sally Rooney
Readeriia20 октября 2020 г.Бути нормальним - це… як?
За книгу Саллі Руні “Нормальні люди” я бралася з нетерплячкою та острахом одночасно. Історія, яка потрапила до довгого списку Букерівської премії та отримала екранізацію за підтримки ВВС, опинилася на перехресті схвальних та хейтерських відгуків. Однак саме таке різнокаліберне сприйняття і викликало бажання скласти власну думку пошвидше.
⠀
Весь роман крутиться навколо взаємин Маріанни та Коннелла. Популярний старшокласник та самотня дивачка вдають в школі, що не знають одне одного, а поза нею є доволі близькими. Протягом 5 років їхніх ”стосунків” (навмисно беру це слово в лапки) ми спостерігаємо за тим, як їхні шляхи розходяться та перетинаються.
⠀
Хтось сприйме цю історію, як приклад хворобливого тяжіння. Знаєте, коли ви вкотре впевнюєтеся, що у вас не складається бути разом, проте порізно ви не можете. Намагаєтеся бути з іншими, але вас, немов магнітом, тягне одне до одного.
⠀
Хтось побачить тут ключовим елементом шлях дорослішання. Пошуку себе. Втрати себе. Знову пошуку. І знову втрати.
⠀
Знайти пояснення вчинкам Маріанни та Коннелла, через які в них не складається протягом довгого часу, легко і важко водночас. Більшість їхніх проблем вирішила б проста розмова. Коли кожен відверто може сказати, що відчуває, чого бажає, про що мріє. Без недомовок, побоювань думки інших та сорому бути “ненормальним”. Та ось в чому важкість та реальність їхніх взаємин: в нашому житті ми теж часто боїмося говорити про наші почуття та переживання відкрито.
⠀
Скажу чесно, я до кінця так і не визначилася, чи лишилася я в захопленні від цього роману, чи в розгубленості (велику долю якої забезпечив відкритий фінал книги). Проте те, що ця історія крутитиметься в голові та ладна викликати палкі обговорення (особливо, зважаючи на те, який тут акцент зроблено на сексуальних стосунках Маріанни та Коннелла) – безсумнівно.270
