Рецензия на книгу
Малхут
Остап Украинец
ElenaSprite18 октября 2020 г.далеко не Еко
Мені на очі попались рецензії на цю книгу, в яких зацепили фрази "історична" та "в манері Умберто Еко". І чомусь склалось враження, що це не перша книга автора (подумала - значить, вже трохи набив руку в письменстві). Ех, наівна))), не насторожила мене згадка про Еко на різних літпорталах, типу від різних рецензентів.
Книга - наче не дуже гарний салат з багатьма інгредієнтами, що не особливо поєднуються. Смерть персонажа - це точка відліку як вперед історії, так і взад (яким чином? далі зв'язку не видно); автор вводить деяких персонажів, наче їх всі знають (ну добре, може треба би історію погуглити), але ж вони особливого впливу на розвиток сюжетної лінії не мають; спроба прив'язати Дракулу (фейспалм) до історії заснування міста виглядає не те щоб притягнутою за вуха, а просто слабкою потугою на сенсаційність історії, що розгортається; на згадці Івана Франка я вже заржала. Розкриття назви виходить пшиком. Частини занадто короткі, щоб встигнути достатньо включитись, зацікавитись. Та ще й якось емоційно не включаєшся, бо так і не зрозуміло, за що "топить" автор - за австрійський міф (перший раз чула, а в книзі ідея не особливо розкривається), чи ми маємо переживати за Комінського з його прагненнями вільної і незалежної Польщі, чи все таки маємо бути на стороні розуміння і підтримки багатонаціонального котла, як масони нібито робили. Від Умберто Еко тут є аж звернення до історії та нібито розшуки таємних орденів - ну як розшуки, декілька згадок))).
Коротше, все разом це наче - "на городі бузина, а в Києві - дядько".5135