Рецензия на книгу

• 

  Chack14 октября 2020 г.

  “Поети полюбляють такі образи: чарівниця Цирцея сплітає і ниті, і чари. І хто я така, щоб псувати такий легкий гекзаметр?”

  Чарівниця Цирцея дійсно сплітає ниті долі багатьох персонажів з Грецької міфології так само майстерно, як сплітає і власні чари. Якщо коротко - я в захваті. Кожна краплина того визнання, яке отримала авторка - заслужена.

  В книзі чари - сила твоєї волі і слова, що мають для тебе значення. І Медлін Міллер я осмілюсь назвати чарівницею, адже кожне слово, кожне речення має значення для авторки і набуває такого ж важливого значення для читача.

  Але, звісно, все по черзі. Почнемо з стилю написання роману, який був для мене одним з найбільших відкриттів. Сама авторка описує його приблизно так “acknowledging the simple and beautiful moments of life”. Книга складається з таких моментів, важких, до болю правдивих і тому таких прекрасних. Це - одкровення жінки, яку не визнають, якої цураються. Її становлення, пізнання себе що, зрештою, приводить до такого очевидного, але карколомного фіналу.

  З кожною сторінкою Цирцея оголює правду, вивчає себе, аж поки нарешті не визнає того, ким є насправді. Коло замкнулось. Чи, радше, розімкнулось, і дало їй свободу, звільнило від всього зайвого, зосередило на головному і залишило їй саму себе.

  Окрім пошуку себе, цей роман піднімає тему фемінізму в дуже тонкий спосіб.
  “- Господине, коли повернеться твій чоловік? Ми піднесемо за нього келихи й подякуємо за таку дивну гостинність.
  Я засміялася.
  

  • О, я не маю чоловіка.

  
  Він і собі всміхнувся

  • Певна річ, ти ще занадто юна для заміжжя. Тоді ми повинні подякувати твоєму батькові.
  • Мій батько живе далеко звідси, - відповіла я.
  • Тоді, можливо, ми мали б подякувати іншому господареві? Дядькові, брату?
  • Якщо ви хочете дякувати, то дякуйте мені. Увесь цей дім мій.

  мій.

Коли я промовила ці слова, настрій у кімнаті змінився.”

Грецький літературний спадок - безкрає поле для інтерпретацій та переказів, але коли віднаходиш там таку коштовність - спиняєшся, щоб помилуватись. Одна із найдостойніших книг сучасності, і слів мало, щоб повністю зануритись у цю глибину.