Рецензия на книгу

• 

  AsyaInessa2 октября 2020 г.

  Хорошие книги начисто отбивают охоту к плохим.

  Моя перша книга прочитана в ️, і такий формат мені навіть сподобався.

  Саме так, в даній книзі вся історія викладена в листах друзів одне до одного.

  Кінець II світової.
  Все наче народжується по-новому, але спогади - руйнують все в середині.
  Саме тому, в книзі чимало сумних моментів.

  Письменниця, Джулієт, живе в Лондоні та шукає сюжет для своєї нової книги.
  Одного разу вона отримує лист з Нормандських островів, про те, що книга, котра їй належить - опинилася в руках не знайомої їй людині.

  Листування набирає обертів та чим далі тим більше життя острів’ян приваблює Джулієт. Згодом вона погоджується на багаторазові запрошення жителів острова Гернсі, приїхати та познайомитись особисто із всіма, хто надсилав їй листи. Тобто із всіма членами Клубу любителів книг та пирогів із картопляного лушпиння.

  Письменниця уважно хоче вислухати історії кожного, адже саме вони надихають та наповнюють її душу новими відчуттями та емоціями.

  Але, звісно, того розвитку подій після прибуття на острів, котрі відбувалися - Джулієт і збагнути не могла.
  Можливо, це на краще...
  .
  Легкою книгу не назвеш, адже уривки історій про війну - нікого не лишать осторонь, але книга читається досить легко та моментами пробирає до душі.
  .

  Попри те, що письменнниця була надто ідеальною у своїх висловах та вчинках, все таки мені не вистачило більш різноманітного та конкретизованого розвитку подій, зокрема в кінці, романтичної сюжетної лінії.

  0

  59