Рецензия на книгу

• 

  unintended_mmm27 сентября 2020 г.

  «Певні книжки, як неприборкані, непокірні коні, що несуть нестримним галопом, а ви лиш, затамувавши подих, відчайдушно намагаєтеся втриматися за гриву. А деякі — наче човни, що мирно пливуть поверхнею озера в сяйві місяця.»
  

  Буду відвертою, я почала читати цю книгу просто через її назву, адже не можу пройти повз жодну книгу про книжки. Приємно, що сюжет не розчарував, хоча, якщо чесно, й захмарного захоплення не викликав.

  Історія про дивакувату одиначку Жульєт була б просто собі…історією про дивакувату одиначку. Якби не розглядання чужих книжок в метро по дорозі на роботу. Якби не зустріч з таємничим месьє Соліманом, який має незвичне захоплення: збирання книжок та дарування комусь, хто неодмінно потребує тієї чи іншої книги саме в даний період життя. Адже книжки таки здатні змінити наше життя! Так він вважає. І тому навчає Жульєт, яка й сама, неочікувано для себе, стає одним із книжкових кур’єрів. Сюжет мені здався якимось занадто простим, але беззаперечним його плюсом стала відсутність центральної любовної лінії, інакше історія була б як 5 ложок цукру в каві – занадто солодкою, а через те без жодного смаку. А так, то альтруїстична ідея розповсюдження книжок по світу все-таки змогла втримати мою увагу й бажання дочитати до кінця.

  Загалом, сюжет віддає казковістю. Мене не покидало відчуття того, що в реальному житті такого бути не могло б, але як імовірність, спроба пофантазувати – чому б і ні?! Тим паче, що книжка вийшла затишною, досить легкою, якраз для пари осінніх вечорів.

  8

  843