Рецензия на книгу

• 

  Ksyhanets19 мая 2012 г.

  Я был человеком всегда, даже до того, как меня коснулся нож хирурга. (с) Деніел Кіз

  Книга про спроби штучно підняти інтелект. Книга про те, до чого дані спроби можуть привести в подальшому.
  Досить цікаво, досить захоплююче. Але в той же час пелена смутку огортає все міцніше з кожною сторінкою.
  В романі описана не лише наука, а і почуття, люди, відносини між ними і наскільки важливо, щоб тебе сприймали як Людину, живу істоту, навіть якщо маєш фізичні або розумові вади.
  Доки читала роман, були певні змішані почуття, які навіть зараз важко описати. Скажу одне – автор твором зачепив. Він змусив мене переглянути і проаналізувати погляди на життя і на оточуючих мене людей. І правильно кажуть ті, хто вже прочитав цей роман: книгу не читаєш, а відчуваєш. Кожне слово, кожен вчинок пропускаєш через себе. І, можливо, саме тому впродовж всього читання на душі було якось важко, чи що.
  І хоча я не читаю наукову фантастику, та все ж цей роман не залишив мене байдужою.

  І от вже минуло кілька годин після того, як я перегорнула останню сторінку книги, а все ж до сих пір роздуми про прочитане не полишають.

  Висновок: Приєднуюсь до порад - почитайте. Воно дійсно того варте.

  20

  13