Рецензия на книгу

• 

  BrinStrobile30 июля 2020 г.

  Ось нарешті руки дійшли до "Морфію" Щепана Твардоха. Хоча навіть не знаю як книга опинилась у мене на полиці, напевне спрацювало та сама "чуйка", а з об'єктивних причин хіба що зацікавив дуалізм про який йшлось в анотації, тому що книги про війну читаю рідко, а польських авторів напевне ще рідше. Так про що ж книга? Як на мене, насамперед, про ідентичність, про частку у ній національної ідеї та про штучність нав'язуваного патріотизму. Головний герой Константи Віллеманн є сином німецького офіцера та польської аристократки, тому, коли починається війна, мусить вирішити на якій він стороні. Питання ідентичності розкрите дуже глибоко за допомогою роздумів та вчинків головного героя, котрий намагається зрозуміти ким він є насправді і чи є в нього шанс стати кращим. Неоднозначність Констати Віллеманна, його психологічна складність та випуклість як персонажа безумовно стали для мене велетенською перевагою книги. Також ми дізнаємося історії його батьків та деякі епізоди з життя інших героїв, з якими він стикається протягом сюжету, при чому через оповідь всезнаючої оповідачки нам інколи навіть випадає можливість зазирнути у їхнє майбутнє. Щодо морфію, то його роль не така велика як, скажімо, у однойменному творі Булгакова чи деяких романах Ірвіна Уелша, скоріше, він виступає символом прагнення відходу від реальності. По стилю відчувалось як щось середнє між "Джерелом" Айн Ренд і "Бійцівським клубом" Чака Поланіка - але це вже дуже суб'єктивно. Загалом, мова роману дуже сподобалась, ритміка тексту теж - у цьому, однозначно, велика заслуга перекладача Остапа Українця. Текст дуже якісно відредаговано (я не запримітила жодної орфографічної помилки), брак ком як і в оригінальному творі, звичайно, збережено, але це все органічно, тому читається легко, незважаючи на складні синтаксичні конструкції (не як у, наприклад, Забужко з її "Музеєм покинутих секретів"). Також дуже вдало використані примітки, що буває надзвичайно рідко - немає непотрібних пояснень очевидних речей. Словом, виважений переклад та редактура + хороший роман = майже 600 сторінок на одному подиху, так що об'єму лякатись теж не варто. Тим більше що паперове видання, незважаючи на згаданий об'єм, на диво зручно читати. Так що, однозначно рекомендую, а якщо сподобається, буде ще й привід вивчити польську, бо , наскільки мені відомо, випуск перекладів інших романів автора поки що не планується українськими видавництвами.

  9

  656