Рецензия на книгу

• 

  giggster4 апреля 2012 г.

  Загалом твір склав непогане враження багатою і свіжою мовою. Очевидно, що автор вільно почуває себе у тексті. Така собі модна суміш реальності й містики: історія жінки, Луїзи-Лаги, і багаточисленних людей навколо – від батька й тещі до випадкових коханців, австрійських археологів і загадкових суфієв з далекого минулого. Все було б непогано, але перше позитивне враження від тексту якось поступово сходить нанівець. Немає гачка, який би захопив і тримав. Можливо, біда у відсутності виразного сюжету, замість якого автор пропонує складну текстову побудову з постійним переключенням на інше місце дії, час і героїв. Назвати всі ці складнощі зайвими і штучними було б несправедливо – вони доволі вміло об'єднані в єдине ціле. Та схожих побудов у сучасній літературі хоч греблю гати, без них же сюжетний костяк «Ташкентського роману» виглядає доволі блідим. Вся ж містика – раз уж вона присутня в тексті – залишилася ніби недописаною і недосказаною. Враховуючи, що це перше знайомство з автором і що маємо справу з повністю невідомою сучасною узбецькою літературою, дам роману авансом чотири зірки.

  12

  445