Рецензия на книгу
Вбивство п'яної піонерки
Сергій Оксеник
daphnia27 июля 2020 г.Сповнений ностальгії та сонця, пише аннотація до книги і я із нею зрештою погоджуюсь :)
Звісно, це зовсім не мій ностальгічний час, адже період, який тут позначений, це час дитинства моїх батьків, а зовсім не мене. Але стан ностальгії таки охопив. Читання нагадало мені одну із улюблених моїх дитячих книжок - збірку Голіцина із майже Паганелем на обкладинці, куди увійшли "Сорок изыскателей", "За березовыми книгами" та "Тайна старого Радуля". Я перечитувала її декілька разів, потім вимагала у бібліотеці щось подібне і мені у відповідь згодовували тонни пригод :)
Ось саме той стан і накотив мені ностальгічно, коли я читала цю сонячно-літню пригоду із абсолютним спойлером у назві :)
Звісно, що кутячя радість не затьмарила решту, яку автор із хірургічною точністю вписав у практично дитячий твір. А решта там - хижа повсякденна байдужість та людожерство усієї комуняцької системи "страни савєцкай". І ресторанний "блат", і знищені родини під приводом того, що вони "бандерівські бандити", і вічний первісний страх перед людиною із "корочками", і запопадливі пристосуванці, і абсолютна нікому не потрібність маленької людини.
Геніально простий і швидкий роман, який читається буквально за один-два вечори, але ще довго потім залишається десь у думках. Думала, що прочитаю і кудись відправлю собі - чи на продаж у барахолці виставлю, чи у бібліотеку відтащу, але потім вирішила залишити. Нехай стоїть на полиці, нагадує про літо та про книжки з дитинства.
3306