Рецензия на книгу

• 

  Sunburn13 марта 2012 г.

  Прочитала книгу за 1 день. Та й навіть менше, бо ще доби не пройшло, коли відкрила першу сторінку. І ніяк не можу збагнути: що ж мене так захопило? Мабуть, таки ця непідробна і жива мова автора, коли слова чіпляються одне за одне і вилазять нагору, де описують нам побачений неймовірний краєвид... Дуже вдячна (кому, не знаю, мабуть, випадку), що ця книга не була першою, яку взяла до рук, авторства Люко Дашвар. Адже тоді за наступну і не думала б братись. Як же не люблю, коли ні до чого ліплять такі гидки описи (як от на початку книги, де ми вперше зустрічаємо Катерину та Романа). От нащо тим псувати? Для підсилення ефекту? Та є багато інших способів це зробити. Я не є засоромленою дамочкою, проте мене завжди нудило і буде нудити від опису кількості статетів актів і спускання "чоловічого молока", розповідями, в які місця відбувались ці акти, що у кого і як набухало. А смерть Сашка. Ніколи недоводилось мені читати нічого більш дикішого. Розумію, що тут певною мірою підкреслено те, на скільки люди в селах відрізані від світу, як бракує їм інформації, проте ж можна було вигадати щось не таке... хммм... ідіотичне... Зрештою, таки буду читати Дашвар. І сподіваюсь, що то не буде остання книга

  6

  70