Рецензия на книгу

• 

  Romashka286 марта 2012 г.

  Нє, то не пісня Бі-2, то таке собі невеличке "оповідання" знаменитого колумбійського письменника. Прочитавши його прощальний лист - послання нащадкам, я дуже надихнулась і захотілось пошвидше прочитати ті шедеври. Зізнаюсь чесно, я глибоко розчарувалась, 50 з лишнім сторінок роману я ледве дочитала. Не бачила там ні суті, ні логіки, не винесла ніякої моралі після прочитаного. Чи то, може, я якась неправильна. Історія про бідних і старих людей в одному тюбіку, що помирали з голоду, але продовжували годувати півня. Щодня чекали пенсію, яку їм ніхто не збирався давати і хворіли... Кажуть, перший блін комом, тому взялась читати роман "Сто років самотності" того ж письменника, але на другій сторінці я жбурнула книжкою на стіл і більше до неї не поверталась. Не пішов мені Маркес :(

  14

  84