Рецензия на книгу

• 

  Chack13 июня 2020 г.

  Якби на обкладинці не було порівняння з Донною Тартт, сама я б не дійшла такого висновку, але через той напис все продовжувала при читанні повертатись до її романів і їх порівнювати. Порівняння вийшло не зовсім на користь цієї книги, але мушу визнати, що це теж достойний роман.

  Також на обкладинці написано, що це - сімейна сага, з чим я категорично не погоджуюсь. Це - історія однієї сім’ї, яка не вміє нею бути. Їм заважає саме те пророцтво, про яке йдеться в анотації, саме тому вони всі - окремі герої.

  Вони всі дуже неоднозначні і з багатьма їхніми вчинками я не погоджувалась. Ці вчинки легко зрозуміти, але важко прийняти і погодитись.
  Саймон - викреслює майже всю свою сім’ю із свого життя. Клара - дозволяє собі ж себе довести. Деніел - не може відпустити минулого. Варя - боїться близькості з будь-ким.
  І всього цього можна було б уникнути, якби хтось почав про це щиру розмову. Нічого б не розвалилось, якби вони в це настільки сильно не повірили.

  Саме цим мені сподобалась кінцівка - вона ставить крапку після цієї історії, хоч і не ставить все на свої місця.
  Дивним рішенням було писати роман в теперішньому часі - хоч за сюжетом перестаєш це помічати, але це зненацька на тебе вистрибує, коли намагаєшся вибудувати послідовність дій героїв і в тебе ніяк не виходить.

  Враження вкрай неоднозначні, але було приємно читати, хоча б завдяки літній атмосфері, чимось схожій на "Кріїну розваг" Кінга

  0

  43