Рецензия на книгу
Mockingjay
Suzanne Collins
Аноним12 июня 2020 г.Трішки не те...
Прочитавши другу книгу, я просто не могла відразу ж не взяти до рук останню частину трилогії.
«Переспівниця» не зовсім схожа на своїх попередниць.
Так, ідея Голодних ігор, занепаду суспільства та розрухи присутня. Але тепер «ігри» набувають трохи більших масштабів – ареною стає уся країна, колишні трибути-вороги стають союзниками у боротьбі проти головного супротивника.
Змінюється й сама головна героїня, Катніс. Із трибута-переможця вона стає символом повстання усієї країни, Переспівницею. Їй необхідно визначитись, хто ж є справжнім ворогом, за чиї життя боротись у першу чергу та що вартує власне її життя у цьому повстанні. Ну і головне питання – кого ж вона насправді щиро кохає та з ким має залишитись…
«Переспівниця» чимось нагадує «Дивергента» та «Того, що біжить лабіринтом», що теж відрізняє її від перших двох частин. Це яскраве змалювання стрімкого розвитку науково-технічного прогресу та урбанізації. Точніше, в певних округах – її занепаду…
А взагалі, книга програвала у моїх очах майже аж до останніх сторінок. Та епілог і кілька абзаців перед ним усе виправили…
Тож книга отримує заслужені 4,5 бали із 5 можливих, а сама трилогія «Голодні ігри», безперечно, достойна усіх 5 зірок.2352