Рецензия на книгу

• 

  Аноним8 июня 2020 г.

  НЕНАВИСТЬ

  Цим відчуттям просто переповнена книга. Від усіх я чула, що «Буремний перевал» - історія про шалене кохання, пристрасть і т.д. Навіть у підбірках любовних історій, частенько натрапляла на цю книгу. Так. Стоп. Я досі не зрозуміла, чому так, зовсім не погоджуюсь з такою думкою. Тут можна знайти: божевілля, зневагу, помсту, ту саму ненависть, але аж ніяк не кохання. Воно просто відсутнє. Пішло гуляти в інші книги вікторіанської літератури.

  Як ви вже зрозуміли, мене бомбить. Очікувала, щось подібне до «Джейн Ейр», отримала - якусь готику і депресуху. Герої керуються чорт-зна чим, здійснюють тупі й нелогічні вчинки. Така собі сімейна сага, яка викликає шалену відразу й антипатію. Хотілось, щоб все скорше закінчилось, щоб в історію пробився хоча б один промінчик світла.

  Хоч і Гіткліф ніби псував всім життя навколо (і навіть власному сину!), проте це було зроблено явно не через кохання. Егоїзм. Самолюбство. Помста. Що хоч. Людина, яка любить, ніколи б не зробила такої бридні не одному поколінню. Кохання повинне проносити радість, а не руйнувати.

  Напевно, талант авторки полягає в тому, що вона майстерно зображує негатив й персонажів, які просто виводять із себе. Тут вона молодець. Проте історії, від якої серце б впадало у п’ятки не вийшло.

  3

  115