Рецензия на книгу

• 

  Аноним7 июня 2020 г.

  Детектив написаний рукою італійця нікого не залишає байдужим. Ви полюбите його, або зненавидите. Ви скажете що це захопливо, або скривтесь і скажете що це занадто. Але ви ніколи не залишитесь байдужими.
  Всі порівнюють Дацієрі з Каррізі, і це не даремно. Не одною обкладинкою схожі. Структура тексту, зав'язка, багатогранність сюжету, його заплутаність. Вони схожі, та все ж не одне і те ж.
  Як на мене текст Каррізі легший і поетичніший, але на колір і смак всі фломастери різні.

  СЮЖЕТ. Захопливий та неважкий. Інколи автори обтяжують читача великою кількістю персонажів, крутих поворотів сюжету, непідйомною кількістю інформації. Тут все йде у плавній послідовності. Не відхиляється від основної лінії.
  Зник хлопчик, його матір вбито. Батько під підозрою. Та власне всі докази вказують на чоловіка, але в історії випливає факт, через який до розслідування залучають двійко не зовсім "звичайних" персонажів.

  ПЕРСОНАЖІ. Тут хочеться говорити і говорити. Бо що Дацієрі вміє - то це створювати і прописувати персонажів. При чому настільки вміло що дух захоплює. Мене вперше, за довгий час, не дратував головний герой жіночої статі. Крута дамочка! Така може положити на лопатки навіть чоловіка вдвічі більшого за себе. Але з людською здатністю помилятись, переживати, страждати, боротись зі своїми страхами та людськими емоціями. Переживаючи непростий період життя, жінка вже готова завершити кар'єру поліцейської, коли все перевертається з ніг на голову. Єдине ближче до завершення книги хотілось сказати авторові щоб він перестав вже так лупцювати жінку. НУ серйозно! Дивно як вона взагалі до кінця книги ще вижила.
  Головний герой - ще той фрукт. Річ іде не просто про дивака який своєю поведінкою лише вдає свою крутість і те що він особливий. Це реально хвора людина, з психічними проблемами. Разом цей тандем двох жертв "нещасних випадків" виглядає просто неймовірно. Кожен компенсував слабкості іншого і допомагав справлятись з внутрішніми проблеми. Не можна залишати без уваги і інших персонажів, які вносили свою лепту у сюжет. Немає пустих персонажів, які просто мелькають на сторінках і не несуть в собі нічого суттєвого.
  ІНТРИГА. Я не особливо уважний читач, але десь на середині почала здогадуватись хто стоїть за всім цим. Власне продовжила читати тому що хотіла подивитись на розв'язку. З головним антагоністом я вгадала, але ближче до кінця автор притримав для вас дещо особливе. Такий собі туз у рукаві про який ви не могли здогадуватись.
  ВИСНОВОК. Сюжет динамічний, захопливий. Персонажі живі. Текст легкий. Книгу варто прочитати бодай тому що зараз не так вже й легко знайти добре прописаних головних героїв.

  1

  159