Рецензия на книгу
Наполеонов обоз. Книга 1. Рябиновый клин
Дина Рубина
kallisto_kyiv21 мая 2020 г.Я дуже зраділа, коли дізналася, що Діна Іллівна пише нову трилогію. Але вирішила чекати, поки вийдуть усі три книжки, бо немає нічого гіршого, ніж прочитати книжку і рік чекати продовження, і за цей час вже забути все, що там було. Так що я дочекалася виходу всіх трьох книжок, почекала ще трохи, і ось цей час настав. Я вирішила слухати аудіокнижку, начитала її сама авторка, що робить процес слухання ще приємнішим.
У першій книжці ми починаємо знайомитися з героями, і це знайомство починається дуже здалеку. Спочатку бачимо Надію - жінку років 45. Вона має сина і книжковий бізнес, купила будинок в провінції, куди приїжджає на вихідні. Сусід її - дивний чоловічок Ізюм. Хоч він і не головний герой, а зовсім другорядний, але йому приділено занадто багато уваги: хто такий, про дитинство, матір і сестру, школу, інтернат, як купував повіям шампанське, як в армії служив, як з собакою на полювання ходив - слухати не переслухати. І думаєш: навіщо це все? Хіба що працює цей Ізюм у Альбертика, і там же працює дивний Сашок. Ізюм запросив його до себе на вихідні, і вирішив сусідку ексклюзивну показати, у неї оркестріон і дивовижні речі вдома є. І цей Сашок і Надія зустріли одне одного, і наче грим гримнув. І, здається, починається найцікавіше, але ні, тут починається розповідь про дитинство Наді, як їздила до бабусі, про батьків її, і про хлопчика, який знайшов її у горобиновому гаю і закричав: Дилда! І хочеться вже більше дізнатися, що за Арістарх, і чого Дилда, і що між ними такого сталося, і чого така життєва драма, що вони в розлуці стільки часу були, але ні. Слухати ще й слухати, поки стане ясно, як вони до такого життя дійшли. Так що хто хоче вже скоріше знати, то треба купити всі три книги і скоріше погортати, щоб хоч якось задовільнити інтерес. А хто любить інтригу потомити - тому ні, слухати і слухати. Тим більше, що пише Діна Іллівна чудово, виплітає мережива слів, так пише, що хочеться ще і ще пити ці книжки.
З інтересом і нетерпінням слухаю далі.
4339