Рецензия на книгу
Ноч
Віктар Марціновіч
Sopromat21 мая 2020 г."На граніті світанку"
"...серце моє розп'яте за всі мільярди осіб на двох ногах" ( Короткевич В.- епіграф)
Білоруська- як і моя рідна- лагідна мова. Читав повільно, насолоджуючись кожним реченням. Не люблю цей жанр, але, поважаючи автора, вирішив всеж наважитись на експеримент. І з самого початку отримав те, що ціную : гумор, відсутність мовних шаблонів. Чудову героїню Герду. Вона затьмарила всіх своєю розумністю та відданістю. Сподівався на авторську доброту до такої істоти, але ж прийняв те, що відбулося. Заради наближення до правди життя.
Тільки ті,що пережили серйозні випробування, розуміють цінність речей. Разом з героєм ми з жалем викидаємо навіть необхідне, вважаючи за краще матеріальному- моральне.
Яке б горе не прийшло на Землю, завжди будуть ті, що залишаються людьми, та ті, що будуть отримувати задоволення від мародерства, людожерства, знущання при владі, придумуваючи собі геройства проти беззбройних , виправдання своїм ницим інстинктам, неповагу до інших.
Фантастичне схоже на реальне, цілком природньо вплітається до тексту.
Ніч у романі світліша за день: виявляє те, що ми звикли приховувати; висвітлює ліхтариком те, за що було б соромно.
Є епізоди, ніби з сьогодення: "Два удари- карантин. Це означає, що заїжджі торговці вугіллям принесли у вільну Грушовку чергову напасть: нежить, ротавірус чи навіть грип. І краще з комор не вилазити: нехай мікроб здохне"
Досить багато тексту було без кохання, але про любов. Потім- про секс. Саме так, як вимагала ситуація : вульгарно, грубо, непристойно.
Тільки в останніх главах- історія кохання героя, з якої могла б вирости окрема книга.
P.S. Завдяки автору прочитаю Короткевича В. " Леаніди не повернуться до Землі" ( "Неможна забути").16917