Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv17 мая 2020 г.

  Коли я побачила анонс нової книжки Доржа, я чекала лише одного: коли з'явиться електронна версія. Це значно зручніше за паперові, бо не треба чекати доставку. В два кліки оплатив і через 5 хв можна поринати в читання. Електронна версія з'явилася буквально через тиждень після повідомлення про передпродаж, тож чекати довго не довелося. Ура, купила, читаю. Але що це? Виявилося, книжка не проста, а з секретом. В тексті є QR-коди, які ведуть на ютюб і можна побачити локації, де відбуваються дії, а розповідає про них сам автор, що приємно - діалог з автора з читачем. А ще можна послухати твори Моцарта, про які саме йдеться на сторінках.

  Головний герой - той самий Моцарт, Вольфганг Амадеус і далі по списку. Він якимсь дивним чином потрапив до сучасного Нью-Йорка, прямо замість своєї смерті у Зальцбурзі в 1791 році. Звісно, на нього там чекають купа пригод. Я дуже часто роздумую над тим, як буде почуватися людина з минулого в сучасному світі. Ось тут можна дізнатися бачення Доржа, як це все буде відбуватися. Моцарту дивно, чому не можна називати зустрічних людей маврами і ефіопами і уважно всіх роздивлятися, чому всі витріщаються в якісь маленькі таблички замість дивитися одне на одного, що це за фіакри без коней і який диявол вселився в машину, що вона може літати сама в небі. На щастя Моцарта, він зустрічається зі Стасею, Стейсі, українською студенткою, що потрапила в Америку за програмою Work and travel, та так і лишилася там, порушивши іміграційне законодавство. Вона працює в маленькому ресторанчику офіціанткою, вона щира, чесна і весела, бере Моцарта під свою опіку і в усьому йому допомагає. Звісно, Моцарту ніхто не вірить, що він Моцарт, ще б Бетховеном назвався, але після того, як він зчиняє фурор за фурором, виконуючи свої ж твори, дехто починає в цьому переконуватися. Дорж цікаво обіграв цю фантастичну лінію з часовими емігрантами, така собі рима до емігрантів, що стікаються в Америку з усіх усюд.

  Дуже приємно було зустріти давніх знайомців - Джорджіо (це камео чи що? :)) ), Франческу, і працівників обчислювального центру. Я аж просльозилася, такі вони вже мені рідні стали.

  Вердикт. Чудова сучасна українська література, я це люблю і хочу більше таких книжок. З нетерпінням чекаю на нові книжки від Доржа.

  8

  654