Рецензия на книгу

• 

  Аноним1 мая 2020 г.

  Історія про зайву людину по-японськи...

  Це перший роман в автора, який я прочитала і який мені хотілось би порадити вам прочитати. Він невеличкий, але за своєю суттю потрапляє в саме серце книголюба. Звісно, тут є відсилка на Достоєвського і на філософію російської класичної літератури. Так, головний герой залишає три частини записів щоденника, в якому пише як йому складно живеться від народження, як він не вписується в світ людей, які постійно брешуть та підлещуються. Взагалі, герой нещасливий від життя, в якому ніхто не буде робити для тебе щось просто так. Як коротко описати цю людину? Він боязливий, замкнутий, по чесному лицемірний, прямий, невідмовний та самозакоханий.
  Роздуми ж героя дущо нагадують роман Юкіо Місіми "Золотий храм". Попри те, що вам може не сподобатись сам характер героя, варто віддати данину художній майстерності письменника, який у достатньо малій формі передав глибоку психологічну драму героя та розлад особистості, яка так і не закінчилась сформовуватися.

  1

  1,1K