Рецензия на книгу

• 

  Sopromat30 апреля 2020 г.

  Затишний детектив.

  Є детективи, схожі на могильну плиту: важкі та похмурі ( нприклад, "1793"), є легкі та дурнуваті. Як пінопласт (" Мат"). Є сильні та психологічні. Як куля для боулінгу: котиться ніби важувасто, але збиває багато кеглів ( "Сніг на кедрах")
  Для "Смертельної отрути", мабуть, можна згадати гумовий яскравий м'яч для дитини. Легкий, дотепний, ненапружений.
  Назва дещо погрозлива, але потім отрута порівнюється з цукром, пудрою; наприкінці- з цукровою пудрою.
  Отруїли людину, а нам не боляче. Хоч є подробиці його мук.
  Злодій дурнуватий- фахівець, що втрачає пильність та обережність.
  Жінки схематичні: талановита чи працьовита. На мій погляд- замало для чарівності.
  Головний герой- лицар у блискучих обладунках. Майже ідеал, працюючий заради інтересу.
  Всі слабкі місця можна пробачити за гумор, відчуття комфорту, спокій та приємності під час та після читання.

  9

  407