Рецензия на книгу

• 

  IlliaTsykaliuk28 апреля 2020 г.

  Вже не вперше, коли читаю твори письменників «розстріляного відродження», ловлю себе на думці, що якби не репресії, якби замість отих кількох грам свинцю їм дали перо, то ми мали б сьогодні вже не одного нобелівського лауреата з літератури. Але це лише думки. А Підмогильний, як завжди, на висоті. Він майстер зробити з банального сюжету, так званого  «любовного трикутника», хорошу драму людського життя. Заглянути всередину кожного героя, змалювати їхній внутрішній світ зіткнути  протилежності, з боку ще поставити героя-другого з альтернативним світоглядом, і подивитись що ж з того вийде. Мені у творі чомусь було багато алюзій до інших авторів і творів. Принцип мислення Юрія Славенка  з його поясненням всього через науку чимось нагадує мислення капітана з «Морського вовка» Дж. Лондона, а сама проблематика і драма роману мені стійко асоціюється з «Анною Кареніною» Л. Толстого. 

  5

  903