Рецензия на книгу
Терапія злочину
Зиґмунт Мілошевський
Sopromat30 марта 2020 г.Паньству, що полюбляє психологічні детективи.
Як у народі кажуть: знаходиш там, де не очікуєш. Колись записав рекомендацію прочитати у цього автора " Безцінного"- занадто "свіженька" ( немає у продажу), то ж почав з першої. Млин не виявився комом. А от переклад досить дивний. Речення вистроєні так, ніби читаєш польською . Ще постійні звернення у третій особі, чи "пан", "паньство"- прикольно. Згадуються конкретні місця Варшави. І гуляєш з героями з вулиці Прушевської до вулиці Жвірки.
Здивувало : замість "поліціянт - "мєнт" чи "мусор".
Здивувало: онаністи ( на думку героя) мають притаманну тільки їм зовнішність. Вона не співпадає з виглядом прокурора, хоч він цим захопився не на жарт... Він такий собі метросесуал у рамках можливостей. Тільки весь час нервується та дратується. Криза середнього віку, що виникла предчасно?
Знає улюблений парфум ( ще й автора) своєї жінки, розуміється на італійській їжі ( я виписав рецепт салата).
Психологічні портрети автору чудово вдаються. За "тітку" та самого Мамцажа- 12 баллів.
Взагалі психології та психотерапії приділяється багато уваги.
Роздуми героя про відношення до очільниці, сімейного життя, роботи правдиві. Інколи неприємні. Ніби видав чоловічи таємниці на осуд загалу.
Незвичайна детективна лінія натякає на неможливість продовження до " остаточного вироку". Відсилки з історії відомих діячив- на сумне завершення роботи чи життя самого героя.
Отож буду читати ще твори цього автора, сподіваючись, що пан не розчарує інше паньство.91,1K