Рецензия на книгу
Щоденник мавки
Дара Корній
Olha_Hapon17 марта 2020 г.Про силу жінки
Вона тендітна, красива, зворушлива, любляча, із суминкою в очах та зраненим серцем. Вона - Мавка, яка колись не померла, зате відродилась для помсти. Вона Магдалена - витончена жінка, що вміє закохати чоловіків лише у свій погляд та не поступитись місцем жодному з них.
Він вільний птах, закоханий у природу, мужній, чуттєвий, щирий, самотній. Він - Мамай, народжений не в тому столітті, не у той час, зберігший козачу душу, який живе для себе, заради себе і зі собою. Він Олексій - київський художник, чиї картини не залишають байдужим, самітник, що не підпускає у життя нікого, бо жити самому для нього не так вже і погано.
Вони двоє такі різні, але такі схожі. Вигадані-створені один для одного, частинки цілого, що знайшлися. Правда, довго знаходились.
Прекрасна історія. Життєва, мудра, повчальна. Багато хто віднайде себе. Показує, що за все у цьому світі треба платити, що інколи доля повертається зовсім неочікувано, що вижити можна при будь-яких оставинах. Внутрішній світ героїв - переживання кожного з нас. Я можу віднайти частину себе і у Магдалені, і у Олексієві. Ці люди близькі мені, знайомі, рідні.
Історія про те, що великі рани залишають велику силу, але створюють велику жорстокість. Не зовнішню, зовсім ні, внутрішню. Це була книга про те, що інколи ми настільки звикаємо жити у власних світах, зовсім не бачимо світу іншого, що навіть кохання не відразу здатне об'єднати два серця.
Легко, невимушено, неймовірно чуттєво, затишно, знайомо. Не просто любовний роман. Тут у любові є сенс.
3435