Рецензия на книгу
Подсказчик
Донато Карризи
MariyaPil5 марта 2020 г."... і в темряву я повинна кожного разу повертатись!"
Донато Каррізі "Підказувач"
"Бог мовчить. А диявол нашіптує…"
Цією цитатою можна охопити весь сюжет книги.
Книга динамічна. Дуже. Готуйтесь до того що кожен розділ це несамовитий потік інформації, це дії, це насичена робота вашого мозку, який намагається встигнути за розвитком подій, не впустивши найменшої деталі.
Тут важливе все.
Але не варто хвилюватись що від цього книга важка. Автор пише легко і зрозуміло. Попри те що сам він криміналіст і все що він описує має реальний підгрунт, подає інформацію він доступно. Зрозуміє кожен.
До того ж це цікаво читати. Можливо не кожен проковтне стільки деталей по місцю злочину. Тут немає пом'якшень в описі вбивства як з фізичної так і з психологічної сторін. Тут описується все так як воно є …
Не кожному до вподоби залізти в голову злочинцю, перетягти на себе його шкіру.
Сюжет полягає у тому що поліція знаходить закопаними п’ять … шість рук маленьких дівчат від восьми до чотирнадцяти років. П'ять рук ідентифікували, а шоста залишається загадкою. Поліція заходить в глухий кут. Збирається ціла криміналістична група, куди запрошують нашу головну героїню Мілу Васкес - експерта в області пошуку зниклих дітей.
У дівчини щось на кшалт інтуїції, або чуття на подібні справи. Вона не розуміє вбивць, не читає їх як криміналісти. Вона зосереджена не на вбивці, а на жертві.
Ітак, з цього місця і починається основний сюжет книги.
Далі все схоже на принцип матрьошки. Ти відкриваєш одну, а всередині ще одна, а потім ще одна. І так далі…
Тут не одна історія. Їх тут декілька, але всі вони пов'язані між собою. Всі вони приведуть до чогось одного. Точніше до когось одного.
І тоді то ви і зустрінетесь з тим чим ім'ям названу книгу .
Маріонетка завжди має того хто смикає її за ниточки. На кого з них лягає відповідальність за скоєне: на того чи руки в крові, чи на того хто був мозком скоєного? Чи відповідальність одинакового лягає на обох?
Головній героїні доводиться стикатись з подібним на протязі книги, а паралельно з тим боротись з власними внутрішніми проблемами.
Були в книзі повороти які я геть не очікувала, і прочитавши їх, а просто на якусь мить відкладала книгу і намагалась переварити прочитане.
В одну мить ти думаєш що контролюєш текст і розумієш що відбувається, а в іншу - бац…. І нічого ти насправді не розумієш.
Були моменти від яких мурашки по шкірі, попри те що я геть не вразлива людина. Але я жодного разу не заскучала.
Книга викличе у вас шквал емоцій будь то огида чи захоплення. Можливо ви навіть захочете після неї почитати щось легке, щоб відпочити від тої пасмурності і жорстокості яку ви можете в ній зустріти. Або ж ви тут же вхопитесь за наступну частину трилогії, як це зробила я. Але ви точно не залишитесь байдужими1117