Рецензия на книгу
Вечера на хуторе близ Диканьки
Николай Гоголь
Аноним26 февраля 2020 г.Щоб закрити завдання в бінго "Класична різвяна історія" я вибрала вічну класику. Не пригадую, щоб я раніше читала цю збірку повністю. Окремі оповідання, звісно, всі знають, ці історії завжди на слуху і актуальні: фільми, мультики, мюзікли, комікси, цитати. І маю сказати, що якщо книжки інших тогочасних класиків часто виглядають застаріло, неактуально, нецікаво, то ці оповідання не втратили своєї привабливості й до сьогодні. І українці не сильно і змінилися за ці майже два століття. Деякі з історій дотепні, інші ж - серйозні, як наприклад, про страшну помсту.
Зацікавила історія "Іван Федорович Шпонька і його тітонька". Вона незавершена, і я так розумію, це авторський прийом. Цікаво б знати, чому.
Бачимо, що українці вже тоді шукали заробітків деінде, по сусідах. Що поклонялися нашому північному сусіду вже тоді, або це Гоголь так розставив акценти. Як сильно вірили в Бога і чорта, вони постійно присутні в їхньому повсякденному житті. І якщо Бог є тільки в церкві, то чорти, нечиста сила, мавки, русалки і інша нечисть трапляється чи не на кожному кроці.
Вразило ставлення до жінки. Як до шлюбу, так "Оксаночка (Галя, Парася), вийди до мене моя квіточка, дай я тебе пригорну". А як після одруження, так "Іди геть, вража баба, чорти тебе б узяли".
Слухала аудіокнижку в додатку абук. Начитано чудово, рекомендую. Та і взагалі збірка варта уваги.
4434