Рецензия на книгу
Das Lavendelzimmer
Nina George
ArinaAnna14 февраля 2020 г.
"Читання - це безкінечна дорога. Це довга, точніше нескінчена подорож, що робить людину терпимішою, більш люблячою і добрішою"Читання "Маленької паризької книгарні" робить нас щасливішими. А це рідкість. Рідкість, тому що, таких книг, з терапевтичним ефектом, в природі стає дедалі менше. За них треба хапатись, і якщо вдасться, то смакувати кожне слово, аби не пропустити для себе щось надто важливе. І коли зануритесь у читання, спробуйте вловити емоцію, яка надихне вас на рішучі дії.
В цій книзі привабливе все. Герой, його історія, а особливо книгарня - книжкова баржа на ім'я "Літературна аптека". Пан Одинак, не просто її власник, або скажімо пересічний бібліотекар. Ні, він куди кращий, і все завдяки вмінню лікувати почуття людей за допомогою книги. Такий собі читач душ, який бачить та розуміє, чого потребуєте саме ви, в цю саму хвилину. Смуток, журба, нероздільне кохання, втрата, ступор, песимізм, на все в нього знайдуться швидкодійні препарати для умів та сердець, уражених цими, або будь - якими іншими емоційними потрясіннями.
Проте, у пана Одинака, є одна душевна рана, ліки від якої так і не вдалось знайти. Знаєте, як буває у психотерапевтів - дають раду іншим, а власне собі зазвичай не спроможні. Так і месьє Одинак, зовсім знівечився від власних спогадів про Манон, котра покинула його двадцять один рік назад. Вона була для нього цілим світом - спочатку заповнюючи його теплом та любов'ю, а потім - спустошила враз, пішовши од нього, без пояснення "чому". Двадцять один рік він живе з тугою в серці, без подруги, друзів, розваг, без бажання що небуть змінити у цьому зокоренілому стані самотності. Відкрий одразу листа, якого вона залишила йому, можливо він би облаштував життя по - іншому. Проте, він не зробив цього тоді… Але, йому доведеться зробити це зараз. І все тому, що відніс свого старого стола до пані Катрін, яку до речі теж покинув чоловік, залишивши без нічого. А стіл їй вкрай був потрібен. Ось вона і знайшла, знайшла те, що так довго тривожило серце месьє Одинака - відповідь "Чому".
Знаєте, що робить людина, яка знаходиться в стані потрясіння? Вона втікає. Втікає в себе, їде до іншої країни, змінює роботу, друзів, квартиру, будь що, аби подалі від гнітючого болю розчарування, сорому, гніву. Не самий дієвий спосіб - затамовує біль на годину, місяць, рік, проте не зцілює. Перша втеча - втеча в себе - не дала Ж. Одинаку спокою, оскільки точила рану сумнівами, та безпідставними здогадками. І ось, наразі друга - втеча, яку називають "світ за очі" на своїй Книжковій баржі "Літературній аптеці". Що ж, можливо цього разу буде краще!?
"Здавалося, що впродовж двадцяти одного року його життя йшло саме до цього моменту. Лиш тепер йому стало зрозуміло, що він має робити й що мав зробити від самого початку навіть без листа Манон"9691