Рецензия на книгу
Не озирайся і мовчи
Макс Кідрук
amarata10 февраля 2020 г.Любіть своїх дітей!
Не даремно моя мама завжди каже, що дітей треба, не лише народити, нагодувати та одягти, їм потрібно ще щось дати. Любов, увагу та спілкування. Мені тяжко уявити, що насправді відчуває підліток, як йому сильно болить, бо наважитись покинути світ і застигнути в часі, чи то просто мати таке бажання – це не просто сміливість. Це крик душі та справжній дитячий відчай.
Єдина розрада Марка, спілкування з дідусем. Який його розвиває, розмовляє про зорі та Всесвіт, але знання хлопця стають його найбільшою проблемою, бо бути розумним та інакшим в наш час – означає бути по-справжньому самотнім.
Автор дуже реалістична описує «цінності» сучасної молоді та її ворожість до того хто слабший, кращий за когось. Мені хотілось покинути книгу та закричати: «Досить!» Ми всі приходимо на цей світ з добрими серцем та залишаються з ним одиниці. І батько головного героя цьому найяскравіший приклад. Та помста ще нікому не полегшувала біль, не повертала близьких та не допомагала виправити помилок.
Книга мені сподобалась, вона надовго залишиться в пам’яті. Але я не можу погодитись з твердженням автора, що Бога не існує і все тільки в наших руках.141,2K