Рецензия на книгу

• 

  Sopromat8 февраля 2020 г.

  Тліють чи палають?

  "Їй завжди твердили, що діти- це занадто нетривке щастя, воно швидкоплинне і не постійне. Діти-це вічна метаморфоза." (Слімані "Ідеальна няня"= вважайте епіграфом).
  ПІДЛІТКАМ, у душах яких жевріють пожежі- читати. Не для того, щоб запідозріти моралізування: "Бачете, що буває після незахищеного сексу?" ; "Подивіться, ваші почуття для дівчат- ніщо, бо зрадниці." Так от. Моралізування немає. є дивне відчуття,що авторка з підлітками в одній команді. Теж ненавидить, зневажає чи соромиться дорослих. Тих, що перестали відчувати серцем, "взялися за розум". Це відбулося тоді, коли пожежа вщент знищила все, що палало. Залишилася кар'єра, яа здебіьшого задоволення не приносить. Якщо приносить- везунчик. Чи підозрілий тип.
  Не читайте про дорослих. Вони нудні. Де обпіклися самі- вас попереджують не лізти. А пече з усіх боків, хоч кричи: "Мамо, народи мене назад!"
  Історія Бібі Джоу, на мій погляд, затягнута. Хоч і дала змогу авторці підштовхнути міссіс Річардсон до того, що вона зробила у якості журналіста та хорошої подруги..
  Викинути дитину, а потім вимагати другий шанс- дурня ( а подробиці огидні)
  Не розумів вчинку однієї героїні: не було шаленого кохання та сексу, раптом- рішення. Не кажіть про інстинкт, бо бачив дані з країн всього світу стосовно кинутих дітей, абортів, сімейного насильства.
  Дорослі герої дещо невиразні. Наче після 12 класу завмирають у розвитку.
  Очікую на слідуючий роман письменниці. Відчуваю- не залишить байдужим. Як попередні.

  13

  1,6K