Рецензия на книгу

• 

  Аноним6 февраля 2020 г.

  "Беріть готівку, забудьте про відсотки"

  Читала колись у Іздрика, що наркотики усі помилково вважають ключами до раю, тоді як насправді вони є універсальною відмичкою, і за дверима, які вони відмикають, буде лише те, що знаходиться у голові того, хто їх прийняв. Краще, мабуть, і не скажеш. Проте Дік сказав.

  У цій книзі — жодної фантастики, не рахуючи, звичайно, голограми та маскувальні костюми, хоча ці деталі настільки незначні, що ними можна знехтувати. Світ роману, скоріше, схожий на антиутопію, де головний герой —препарат С, повільна смерть у капсулах, безжалісний та невловимий, хоч скільки за ним не женуться федеральні агенти під прикриттям. Один з них настільки злився з роллю торчка, що навіть сам не може зрозуміти до кінця, хто він — Фред, Боб чи Брюс. Здається, він одягає маску кожного з них по черзі, адже час —циклічний, і як до Індії можна дістатися, якщо прямувати весь час на Захід, так і друге пришестя Христа відбудеться, бо воно насправді перше, і все це рухається по колу, ніби плівка касети, ніби сині квіти, що ростуть між стебел кукурудзи, вирощені дбайливими руками тих, кого ці сині квіти й самі виростили в кислотній люльці.

  Содержит спойлерыОткрыть

  3

  680