Рецензия на книгу

• 

  kalipso__28 января 2020 г.

  Дарма, чи те "треба" мале, чи велике, — вагу те має, що кожен раз воно вимагає уваги, що не я їм, а воно мною уже керує. Фактично стаєш невільником сього многоголового звіра. Хоч на час увільнитись від нього, забути, спочити. Я утомився.
  
  

  Саме через це "треба" я й прочитала "Intermezzo" вперше. Мені не сподобалось. Певно забракло чогось, щоб повністю зрозуміти новелу, здалось ніби хтось просто вирвав декілька сторінок з особистого щоденника Коцюбинського і додав до шкільної програми: "щоб було".

  Потім прийшла пора підготовки до ЗНО: перечитування та повторення великого масиву інформації, до якого входило і "Intermezzo". Яким було моє здивування, коли перечитавши твір я не змогла зрозуміти що ж так змінилось в мені, чи в тексті новели, що, на перший погляд, дивний твір перестав здаватись таким. Тепер я навпаки думала, що була сліпа й не помітила цей шедевр в творчості Коцюбинського, читаючи який ти ніби переносишся в ті сонячні дні, гуляєш кононівськими полями, разом з письменником морально відпочиваєш від негаразд реального світу і вже через чверть години повертаєшся з новими силами.

  Зараз для мене "Intermezzo" -- новела-батарейка, яку я перечитую кожного разу коли в житті щось йде не так.

  10

  2K