Рецензия на книгу
Грозовой Перевал
Эмили Бронте
Аноним21 января 2020 г.Нащадки були лишніми...
М-да, не справдилися всі мої очікування. Так, назва виправдовує себе, бо в романі аж бушують емоції й інтриги, але вони були лишніми. В перший раз захотілось менше пристрастей, адже більшість подій були доведені до абсурду, а також деякі прояви поведінки були фальшивими - від них аж пахло штучністю.
Видно, що твір - суміш реалізму і романтизму. Першим авторка хотіла передати всі обставини і соціальну основу подій для більшої гостроти сюжету, але друге звело все нанівець: лишня ідеалізація деяких героїв (під цими словами я розумію постійність характеру і відсутність зміни в їхній поведінці) зіпсувала психологічний бік роману. Так, в більшості персонажів трапляються зміни, але для мене вони незначні і слабо виражені.
Звісно, письменниці не варто було описувати декілька поколінь відразу, бо її увага не справилась з таким обсягом подій, і, як результат, деякі епізоди були не до кінця продумані і мали такі недоліки, які вказано зверху. Їй варто було сконцентроватись лише на одному часову проміжку, і вийшло би все набагато цікавіше. Можливо, деякі письменники беруть і більшу часову основу, але, повірте, Е. Бронті було це не під силу...3237