Рецензия на книгу

• 

  kallisto_kyiv19 января 2020 г.

  Довго відкладала нову книжку Бакмана, залишаючи її на солодке. Та коли всі навколо почали масово читати, я вирішила і собі швиденько надолужити, щоб не відставати, та й проспойлерити можуть. І хоч я і читала, що ця книжка відрізняється від інших, що Бакман вже не торт, я не залишилася розчарована. Він крутий, прекрасний, неймовірний. І коли вже книголав випустить продовження? Не можу дочекатися.

  За проблематикою мені ця книжка нагадала Селесте Інґ, яка справила на мене враження, але Бакман її перевершив. Тут дві теми: хокей і підлітки. До прочитання цієї книжки я абсолютно нічого не знала про хокей, крім того, що це така гра, де їздять на ковзанах і ключками забивають шайбу в ворота. Бакман видно і сам величезний прихильник хокею, бо щоб ТАК його описати, треба дуже його любити. І підлітки. Він піднімає стільки проблем, стільки тем, що їх хочеться обговорювати і обговорювати, і весь час думаєш: а чи можна було так, а тут можна було інакше? А що якщо? А як тут? І так все тонко описано. Я думала, Бакман дуже гарно знає психологію літніх людей, але виявляється, психологію підлітків він знає ще краще.

  Кому варто прочитати: всім! і підліткам особливо.

  2

  97