Рецензия на книгу
Санта-Хрякус
Терри Пратчетт
EslavaSabio6 января 2020 г.ХО.ХО.ХО
Ну що ж, Вепроніч настала, чекаєте Санту, кхе-кхе-кхе, себто Батька Вепра? Але стоп! Щось пішло не так, щось трапилось з Батьком Вепром! Ви чуєте це: «ХО.ХО.ХО» знову? Ті, хто вже хоча б разок бували в Дискосвіті Террі Пратчетта, відразу розуміють в чому справа. Хтось повинен врятувати світ! Ой, перепрошую. Дискосвіт! І це буде Смерть. Не очікували? Тоді й не треба шукати якоїсь логіки, адже це Пратчетт.
Уявіть, що одного дня Різдво просто зникне. Не буде діточок, які мріють про подарунки, не писатимуть листів, перестануть вірити. І лише Смерть наважується врятувати це свято, поринаючи все більше у людський (на скільки це можливо) світ. Шкода, що в мене немає пляшки хересу, бо він гарно вписується в розповідь про цю книгу. А ще багато-багато колядок, шкарпеток біля камінів, листів Батьку Вепру, а головне – магії. Бо без неї ця історія взагалі не має будь-якого сенсу.
Вас не лише здивує постать Смерті, ви зустрінете його внучку (уявіть, вона існує), інших чарівників, Богів. Особливо вражає Бог Похмілля. Якби ви були жителями Дискосвіту, захотіли б одного вечора добре набратися, то на ранок вам було б досить непогано. А за це варто було б дякувати Богу Похмілля. Ну або просто О Боже! Шкода, що в нашому світі такого немає.
Навіть в незвичному для нас Дискосвіті святкують Різдво, хоч воно й відрізняється від нашого, але загальні тенденції збережені. Тому святковий настрій (хочете цього чи ні) все одно вас застане зненацька. Люблю Пратчетта не лише за іронію, чорнющий гумор, глибоку мораль, а й за те, що перевертає звичний устрій буденних речей. Не все те зло, як ми собі думаємо. Навіть Смерть може одягнути бороду, з подушки зробити живіт та дарувати радість в кожній домівці. Головне вірити. І дякую Пратчетту за шалену віру та магію!
4124