Рецензия на книгу

• 

  EslavaSabio12 октября 2019 г.

  Магія не вмирає!

  А виявляється Дискосвіт такий цікавий! Цього разу я мандрувала разом з Ринсвіндом та Двоцвітом. І де ми тільки не побували: в Анк-Морпорку, в храмі злого бога Бель-Шамгарота, літали на уявних драконах, потрапляли в рабство, а в кінці-кінців – занесло нас на магічний корабель. З такими мандрівками не потонеш в осінній депресії.

  «Колір магії» - перша книга із серії про Ринсвінда. Відповідно Ринсвінд і є важливою персоною в цій «тусовці». Це такий собі чарівник-невдаха, який, як виявляється, не дуже то й знається на тій магії. Але не біда! Йому постійно щастить. Так вміло викручуватись з різноманітних ситуацій та проблем певно ніхто не може. Ринсвінд постійно обводить круг пальця Смерть (не забуваймо, що в Пратчетта Смерть має чоловічий рід) такими хитрими способами, що нема до чого й причепиться. Просто не сьогодні. Навіть Смерть може зачекати.

  Події в книзі важко передбачити. Тут постійно відбувається щось магічне, ба більше - абсурдне. Найцікавіша, як на мене, частина – пригоди, які пов’язані з драконами. Я навіть не могла б подумати, що вони можуть бути прозорими, чи на пів прозорими. А чому? Все просто: вони уявні. Але тсссс! Більше не буду розкривати таємниць магії Пратчетта.

  Я вже полюбила гумор автора, але в «Правді», мені здається, що його було значно більше. А тут постійно не вистачало, хотілось ще і ще. Може, я вже себе розбалувала? Хтозна. Але тепер я знаю точно, що хочу-хочу-хочу читати Пратчетта. Скажіть, як ця хвороба лікується?

  Содержит спойлерыОткрыть

  5

  251