Рецензия на книгу
Vom Ende der Einsamkeit
Benedict Wells
EslavaSabio30 сентября 2019 г.«Завдяки чому життя складається так, як складається?»
Минуле завжди впливає на майбутнє. Наші страхи рано чи пізно відгукнуться через роки. Спогади – все одно наздоженуть. Після втрати батьків, Ліз, Марті та Жуля об'єднує одне – інтернат. Горе настільки збило їх з пантелику, що здається такі ж рідні люди швидко стали чужими. У той момент, коли найбільше потребували підтримки, вони не змогли надати її один одному. А відчуття відчуженості й безпорадності переслідуватиме постійно. Але чи можна щось виправити, коли стільки втрачено?
Книга про помилки в минулому. Про несказані слова. Не відправлені листи. Не зроблені телефоні дзвінки. Про страхи. Про реальність, яка прогинається під тиском минулого. Натомість – ідеальна меланхолійна історія. ЇЇ хочеться повільно смакувати, розглядати з різних ракурсів. Створена для холодних осінніх вечорів. Якщо порівнювати сюжет та емоційне наповнення, то друге однозначно переважає. Здається, кожна деталька створена для того, аби ви відчули характери героїв, їхні переживання, настрій. Не полінуйтесь увімкнути пісні, які згадуються упродовж тексту, вони доповнюють цю елегійну атмосферу. Альбом Ніка Дрейка «Pink Moon» я вже прослухала тричі. Якби музика могла б передавати текст, то піснІ з цього альбому – стовідсотково створені для цієї історії. Ну або ж навпаки.
Сімейна сага. Якщо цей жанр вам до вподоби, то «На межі самотності» не можна оминати. Але незвично брати до рук книгу на 270 сторінок, яка влучно описує життя трьох героїв з дитинства і до самої зрілості. Зазвичай сімейні саги – це товстунці. А тут щось пішло не так. Однак короткий обсяг лише сприяє динамічному перебігу подій.
Люблю, коли потрібні книги потрапляють у потрібний час. А особливо восени вони повинні вирізнятися легкою та меланхолійною наповненістю.
2466