Рецензия на книгу

• 

  Sopromat30 сентября 2019 г.

  Англійську би вивчив тільки за те, що на ній розмовляє Мак'юен.

  В студентські роки знайшов кондитерську із смачнющими булочками з шоколадною скоринкою. Якось купив штук 7, зхом'ячив верхівки, інше- не зміг- не влізло, швидко посохло. З тих пір намагаюся розтягувати задоволення. Наприклад, серіали- не більше 2 фільмів. Мак'юена читаю так, щоб він встиг написати новий роман. Благаю Книжкового бога дати автору ще років життя та здоров'я.
  Його твори- не легке читання. Не в тому сенсі, що пише незрозуміло чи химерно. Ні. В нього чудова манера. За силою впливу.
  Читав до 03.00- не міг відірватися: "От трошечки ще, дізнаюся, що вона сказала..." Благо, що вчора не працював. Зранку роздумував: "Як би я вчинив?" Твори- рентгени душі.
  Всіх вражає ситуація з дітьми. Я ж хочу написати про героїв дорослих.
  З-під пера мужчини письменника вийшла неімовірно жива, розумна, відверта жінка. Гідніша за всіх чоловіків, разом взятих. Щасливий брак ( тільки не треба про відсутність дітей! Немає тепла та поваги- діти нічого склеїти не зможуть). Але чоловік поводиться егоїстично- йому закортілося. Те, що їй- ні, що перед її уявним поглядом близьнюки чи руки-лозиночки мовчить. Бо сама ж цієї роботи так хотіла, то не можна скаржитись. Відносилася б до своїх обов'язків з прохолодою- не поїхала б розмовлятиз хлопцем. Виявилося, що любов до будь-якого діла не має меж. Ти не можеш сказати : "Досить про це думати- вже 17.00, я вдома! " От і лізе робота додому, лежить між вами у ліжку, стучить у скронях. Щасливі ті, що цього не мають.
  "Закон про дітей" присвячений Рею Долану, ірландському нейробіологу, що має "Золотий мозок".
  Подумками вручаю від себе Мак'юену і цю премію, і Нобелєвську.

  14

  531