Рецензия на книгу

• 

  Аноним23 сентября 2019 г.

  Передостання книжка з циклу. Всі герої вже відомі, сюжет і призначення персонажів знайомі, потяг на всіх парах мчить до фіналу. Я нарешті перестала плутати Астаріуса і Астрагора, а Василину нарешті перестали всі ненавидіти, бити і шпиняти за будь-якої зручної нагоди. Її почуття до Феша міцнішають. Книжка динамічна, підлітки дорослішають, сюжетні лінії закручуються ще більше. Світу загрожує все більше небезпек, але врятувати всіх має звісно ж Василина, це ж очевидно. Попри те, що авторка живе і працює у Франківську, я таки переконалася, що вона відносить себе до російської літератури, інакше Спаська вежа б там не фігурувала, а натомість було би щось українське. Не відкладаючи, починаю читати останню книжку.

  2

  379