Рецензия на книгу

• 

  Аноним16 сентября 2019 г.

  Історія про звичайну сім’ю, де є мама (в минулому архітектор), татусь (займає непогану посаду в «Майкрософті»), ну і дочка – юне обдарування. І уявіть собі, дочка захотіла в Антарктиду! І батьки її підтримують, це ж має вийти неодмінно чудова поїздка. Але одного дня зникає вона. Мама. То де ж ти поділась, Бернадетт?

  Я довго чекала, коли ж нарешті зникне ця загадкова леді Бернадетт. І справді, назва ж така. А вона все не зникала, а сторінки пролітали. Насправді, постать самої Бернадетт дуже цікава. З першого погляду вона здається божевільною: не має реальних подруг, натомість завела «онлайн-помічницю» з Індії, стосунки в сім’ї досить напружені та незрозумілі, веде себе дивно, має постійні конфлікти з батьками своєї дочки, сама ж погубила свою кар'єру. Трохи вся ця ситуація здається кумедною. Проте копнувши глибше, зрозуміло, – не буде тут детективу, лише справжня особиста драма. Тип головної героїні досить поширений: жінка зрілого віку, яка так і не знайшла себе, боїться щось змінити у своєму житті. Та можливо, не все ще втрачено?

  Авторка обрала цікаву подачу інформації. Весь текст поданий у вигляді записок, листів, роздумів героїв. Спочатку мені важкувато було звикнути до такої манери, адже в голові плутались герої, дії. Пізніше все стало на свої місця. Однак осад лишився. Хоча книга трохи наївна, але викликала досить теплі та приємні емоції. Не можу сказати, що книга підійде для того, щоб розслабитися (бо тут є над чим подумати!). Прочитати варто. Можливо й ви для себе щось почерпнете.

  3

  317