Рецензия на книгу

• 

  Demetrios25 сентября 2011 г.

  Усе таки, відчуваю, Ролінг вже ніколи не напише історій, подібних до перших двох, навіть перших трьох томів "Гаррі Поттера". Попри їхню непрофесійність, різноманітні шаблони та заїжджені фрази і жарти, попри показову розважальність і комерційність у них було те, чого не було в пізніших творах. Навряд чи поступова зміна стилю оповідей Ролінг пов'язана виключно з її задумом писати для щоразу старшої аудиторії. Мені видається, що цей "задум" був придуманий вже по факту. Інакше навіщо їй писати і цю збірку дитячих казок у все такій же похмурій і гнітючій атмосфері? Швидше за все, вона не може вже писати інакше. Очевидно у її житті стався якийсь світоглядний чи психологічний перелом, який і призвів до такого. Це може бути виграшем з точки зору художності її робіт, вони стають ніби більш глибокими (настільки це взагалі можливо у подібній літературі), але й читати їх важче. У них зовсім немає того світлого, позитивного, оптимістичного і чарівно-казкового настрою перших книг. Вони більш схожі на пізні твори Толкіна, що віддають трагізмом і приреченістю. От тільки у Толкіна, письменника зовсім іншого культурного і художнього рівня, ця приреченість є водночас і надією, есхатоном, спогадом світлого минулого, яке ще буде в майбутньому. У Ролінг ідейний зміст зводиться до гарних, але цілком банальних штампів про всеперемагаючу силу любові. І, що найгірше, до непереконливих. У них немає того екзистенційного виміру, який є у Толкіна, який виводить героїв і читача у зовсім іншу парадигму, вічну, що поза часом і простором, поза і тими вигаданими світами, і нашим реальним світом. І навіть найсильнішим моментам її циклу, наприклад, останньому розділу про Северуса Снейпа, чогось не вистачає.
  
  У казках те ж саме. Це і не казки, і не фентезі, а щось незрозуміле. Більше схоже на притчі, але дуже прозорі і поверхові. Гарною була б друга історія "Фонтан Фортуни", але мені не сподобалась як Амата легко забула свого колишнього чоловіка і знайшла нового. Сильнішим був би варіант, де б вона змогла повернути колишнього. От тільки тут дуже вже прозоро відбилась біографія самої Ролінг, тому такого варіанту вона б ніколи не написала. А так досить гарна історія про те, що чари не всемогутні, і справжню перемогу можна здобути тільки без них (власне, про це і "Гаррі Поттер", і всі інші казки цієї збірки). Непогана історія про "Волохате серце", але надто вже похмурий фінал, зовсім не казковий. І загалом навіть жартівливі казки зі збірки якісь не надто смішні, і від них теж віє якоюсь похмурістю. Ну що ж, побачимо, що вона буде писати далі. І чи писатиме взагалі.
  
  По Ролінг добре видно сучасне стирання меж між літературою комерційною та елітарною. Не за ідейним змістом, безперечно, а за формою. Комерційні письменники починаючи з середини 1990-х починають дуже активно використовувати різні авангардні художні прийоми, більш чи менш бездумно передираючи їх у дійсно визначних письменників. Виникає явище "інтелектуальної комерційної літератури". Насправді, інтелектуального у ній нічого немає, слово тільки щоб потішити далеких від інтелектуальності буржуа, які це все купуватимуть, читатимуть, і вважатимуть себе крутими інтелектуалами. Це Коельо, Перес-Реверте, Бах і т.д, і т.п. Це ще називають "філософія для домогосподарок". Втім, читати іноді цікаво, і деякі речі мені дуже подобаються, але просто як розважальна література. Тепер ці всі прийоми проникають все далі і далі у царину комерційного чтива, і зараз вже важко уявити якийсь бестселер без усіляких "оригінальних" прийомів. Тут Ролінг теж цим послуговується, і виходить досить мило, як на мене. Це все різноманітні внутрішні інтертекстуально-інтерсуб'єктивні зв'язки і відсилання: книга перекладена з рун Герміоною Грейнджер; до кожної казки додається розгорнений коментар Албуса Дамблдора, а оскільки професор робив ці коментарі для чарівників, то Ролінг місцями ще й від себе коментує коментарі; ну і очевидні відсилання до основних книг про Гаррі Поттера, де ця збірка досить активно фігурує у шостій чи сьомій книзі.

  Загалом мені сподобалось, хоч від шедевру дуже далеко.

  12

  60